Казка про мене (нова) або вірш, який не став сотим.
Казка про мене буде тепер яскрава.
Сховано в скриньку час на кінчику голки.
Осінь? Нехай! У неї солодка слава
Співця під реквієм струн павутинного шовку.
Цей вірш мав би бути сотим із тих, що про тебе,
...яких недоречностей ми навплітали в долю.
А в іншому вимірі і в жовтні бездонне небо!
І тільки дощі там часом з присмаком солі...
То сльози радості! Вільним бути не легко
А ще й без навику. З тисячі фарб вибирати
Доле-слова. А бувають чорні лелеки?
За звичкою, з них починаю казки малювати.
Листя пожовкло... Жовтий – це колір смерті?
Іній на яблуках... Ні, колір смерті – білий!
Я казку яскраву створю! (Ти знаєш, я вперта)
Ми ж можемо мати все, що насправді хотіли.
... червоним – одвірки. Іссопу зелена гамма
Зчорніє в крові, що звернулась. (Знов таки, чорний...)
Тікає із казки відчай сіро-потворний,
Системним Ангелом створена нова програма.
Така дивовижна ілюзія – я тут гарна.
Без макіяжу і намагань видаватись кращою.
Тут все з ніг на голову. Казка якась Захмарна.
Іду проти Часу, ніби Давид з пращею.
Доле-клубочок котить Бориспільським шляхом,
Ілюмінатори сотні мокрих печаток...
Вже і не знаю, хто я тепер за фахом.
Боже, невже це насправді тільки початок?!!
Людвенко Ирина,
Небесный Иерусалим
Я вечный пиллигрим. Удела этого
Я добивалась столько долгих лет.
И мне ли на ветра сегодня сетовать
Коль парусам без них дороги нет?!
Я странник на земле. Дороги пыльные...
Свой свадебный наряд приподниму,
Чтоб не запачкать. Грешная, бессильная,
Но я оправдана! И я иду к Нему!
"Ибо для меня жизнь - Христос, и смерть - приобретение."
Филипп. 1:21
Прочитано 11462 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Идет народ... - Наталия Лупан
Шесть лет назад, в молитве, я неожиданно для себя увидела это видение: толпа народа идет на поклонение огромной иконе, а в стороне стоит Господь Иисус, протягивает к их спинам пронзенные руки и говорит: "Я здесь, Я - Живой" Я бы, возможно, подумала, что это мои фантазии, но в тот момент я абсолютно об этом не думала. но молилась о каких-то своих нуждах...Потом я услышала первую строчку "Идет народ иконе поклониться..." и голос: "Ты должна написать это стихотворение" Я писала его в течение 3 дней, а потом Господь дал мне знамение .что то что я писала было по Его воле... Поэтому, да прославится Живой воскресший Господь Иисус Христос, в Духе Святом прославивший Отца... И я понимаю, что это стихотворение возбудит разные мнения. Но мы все - "рабы ничего не стоящие, исполняющие волю своего Господина" С уважением ко всем читающим - Наталия Лупан.
