У якихось своїх єретичних роздумах я надто давно відійшов від стандартних відповідей. Я почав свій власний пошук. Лише потім я вирішив підтверджувати свої висновки з вчення Церкви. Може тому для мене такими важливими розмови зі своїми друзями, яких я вважаю справжніми Божими людьми. Я зрозумів, що справжня теологія, богослів'я обов'язково мають поєднуватися з реальним життям. Лише любов дає можливість оживати навіть тоді коли ти заплутався у своїх проблемах та пошуках. Що мені з того, як саме правильно, якщо за цими словами нічого не стоїть?
Я бачив надто багато людей, які хтіли мене вчити як жити. Я ж довіряю лише тим, кого люблю і хто мене любить. Чому так? Життя навчило мене, що єдиною формулою життя є любов. А не якісь знання, хай навіть вони будуть тричі правильні.
Я зовсім не виступаю проти якоїсь ієрархії. Тим більше проти церковної. Мені просто вона здається зовсім непотрібною. Я зовсім не відчуваю у собі якихось можливостей для того, щоб жити у ієрархічному суспільстві. Моя психіка просто не витримую від зіткнення з реальністю.
Я дивлюся на цей світ, переглядаю новини. І я відчуваю якусь мертвоту цього світу. За зовнішніми подіями, обставинами та святами, які влаштовує собі світ, я зовсім нічого не відчуваю. І мені здається, що там насправді нічого нема.
Люди вітають одне одного, не тому що люблять одне одного, а лише тому, що так випало що один з них керівник, а інший — його працівник. Нема тої радості від спілкування, прийняття одне одного. Є лише одна змушена обставинами мука від того, що приходиться спілкуватися.
Так для чого тоді цей світ викладає постійно ці фотографії про якісь події та звершення, якщо за ними нічого не стоїть. Я кожного ранку прокидаюся з відчуттям того, що прочитавши новини щось зміниться у моєму житті: прийде якась радість, зникнуть тривоги; — але нічого не відбувається. Я втратив вже давно віру в це, а тим більше я зневірився у всіх цих проявах, які постійно з'являються у інформаційному середовищі.
Саме тому я так сильно потребую любові. І лише вона мені здається вартісною для того, щоб заради неї жити і щось робити. А все інше здається мені навіть непотрібним. Якійсь сенс у всіх цих посадах, призначеннях, якщо вони усе одно зникнуть? Так, я розумію, що посада дає владу. Але так як я зовсім не прагну до влади, то яка мені там різниця хто що зайняв, і хто чим займається.
Мені просто не хочеться нічого читати. Я втомився від цього постійного очікування на зміни. Життя росте і розвивається. Я це б назвав би лінійною прогресію, стратегією життя. Людина росте, стає дорослою. Йде вчитися, потім отримує першу посаду, потім досягає певного рівня, а далі починається напрямок вниз. Давні греки говорили про вічну колісницю, про певний колообіг, циклічність. Святе Письмо навпаки говорить про якійсь ціленаправлений хід історії, про певне вічне існування. Але ось у чому проблема. Так і не було вирішено питання як саме воно має бути. Яким чином ми будемо існувати вічно. Цікаво, що Ісус про це нічого не говорить. Є лише деякі натяки. Тому для мене відправними пунктами у цих пошуках є саме пункт смерті, якої ніхто не може обминути. Я вважаю, що не маю права говорити про Воскресіння, воно здається мені лише гарною казкою, про яку я не можу повірити.
І нехай ці слова нікого не оманюють. Я вірю. Але віра для мене неможлива для того, щоб про неї говорити. Я волію лише говорити про певні речі. На це є свої причини, про які я не буду писати. Тому я зовсім не плутаю Воскресіння і саме життя. Віра це “речі невидимі”, а саме Воскресіння це така велика річ, про яку не мені куцому розумом писати. Я краще буду ходити в церкву, а там мені про це нехай говорить священик: він вчився, у нього є дар Святого Духа. Я ж просто хочу говорити про речі певні, і саме у цих речах я сподіваюся знайти ту зачіпку, яка і мене приведе до Бога. Я справді вірю, що розум може привести до Бога. Що людина настільки потребує Бога, що Бог є дуже близько до неї в силу Своєї Любові, що може Його бачити у повсякденному житті. Тим більше якщо мова йде про смерть та страждання.
Тому я волію писати про це. Мені хочеться знайти саме Бога у цьому. Для мене достатньою основою є Хрест Ісуса на якому Він висить. Ми шукаємо Бога десь далеко, поза межами нашого існування. А Бог прийшов до нас дуже близько, як співається у одній пісні “розділити працю й спеку”.
Але повернуся до того про що я почав писати. Смерть поставила усе під питання. Навіть так що наймудріші вчителі Закону перед приходом Спасителя поставили питання про сенс існування людини і знайшли негативну відповідь на це. Але і саме Воскресіння нічого не пояснило. Адже продовжують існувати страждання та смерть. І це дає деяким людям заперечувати сам факт діяльності Месії. А іншим просто можливість впадати у певний релігійний фанатизм і відкидати саму реальність, як неважливу. Ці останні просто чекають смерті, як якось останнього очищення. Але залишається питання про сенс нашого земного життя. Для чого ми тут? І не просто живемо, а і страждаємо. І за що я поважаю і люблю Святе Письмо, і визнаю його за Божу Книгу, бо вона не пояснює; вона вірить, вона сподівається, вона дивиться на Того, Хто Себе являє, але при цьому і постійно приховує.
Справжня віра полягає не в певних речах, а в Тому Хто нас любить.
Але дивно я знову почав з прозаїчних речей, а закінчив глобальними. Тому підсумую те про що писав. Наше життя насправді є якимось недорозумінням. І ця проблема зовсім не знімається нашими якимись філософськими роздумами чи теологічними думками, єдине чим воно вирішується — вірою в Того, Хто був мертвий, а тепер Воскрес і живе вічно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Знак-2 - брат Геннадий Вот уже на людях делают, пока на зэках, потом на всех.
Федеральная служба исполнения наказаний (ФСИН) России вплотную приступает к изучению возможности применения для осужденных электронных браслетов. Впервые их наденут в 2009 году на заключенных одной из колоний Воронежа. Общий срок испытаний - один год.
"Применение браслетов начнется в рамках совместного проекта ФСИН и Европейской комиссии - проекта ТАСИС - по развитию форм и методов психологического воздействия на преступников и контроля над их поведением. "В рамках этого проекта мы изучаем применение технических средств контроля", - сообщил руководитель правового управления ФСИН Олег Филимонов.
Он сказал, что пока браслеты будут использовать ограниченное число осужденных. За это время предстоит выяснить: каковы затраты на них, какой должна быть тактика реагирования сотрудников ФСИН на возникающие ситуации. Нужно также разработать возможности применения GPS-приемников и сотовых видов связи и, что немаловажно, посмотреть, какое влияние браслеты оказывают на психику человека, передает ИТАР-ТАСС.
В Москве в четверг была представлена первая прибывшая в рамках совместного проекта ФСИН и Евросоюза партия из 220 электронных браслетов. 73 из них позволяют использовать возможности спутникового слежения за человеком, а остальные 145 - обеспечить домашний контроль посредством стационарного или мобильного телефона.
Впрочем, несмотря на название, сам браслет выглядит скромно - как небольшая коробочка на пластиковом ремешке общим весом не тяжелее мужских часов среднего размера.
Представитель израильско-французской компании-производителя Эдуард Лещинский заметил, что испытание браслетов в России является "своеобразным вызовом", ведь жители страны славятся своей изобретательностью. Кроме того, станет ясно, как электроника работает в условиях российских морозов. В дальнейшем компания планирует открыть свое производство на территории России, чтобы использовать и возможности российской системы глобального позиционирования ГЛОНАСС (пока спутниковые браслеты ориентированы на систему GPS).
Ранее директор ФСИН Юрий Калинин сообщил, что в ближайшие несколько лет все категории российских заключенных будут носить электронные браслеты системы ГЛОНАСС, позволяющие следить за их передвижениями. Сейчас, по его словам, браслеты используются только в колониях-поселениях, но вскоре их внедрят и в колониях для опасных преступников.
Прибывшие в Россию браслеты имеют международный сертификат, а подаваемый ими радиосигнал слабее, чем у мобильного телефона. Самому "пользователю" в случае нарушения установленного режима - выхода из установленной территории местонахождения или, наоборот, приближения к местам, где ему запрещено быть (например, поблизости от школ, детских садов, злачных мест и т.д.) устройство подаст довольно громкий сигнал предупреждения.
В среднем, такие браслеты применяются на срок около полугода, хотя в ряде стран осужденные носят их по 25 лет. При этом технические возможности контроля не стоят на месте.
Так, уже разработано оборудование, позволяющее установить домашний контроль над потреблением алкоголя. Для этого помимо браслета нужно установить дома видеокамеру с системой распознания лица и трубочку-алкометр. По заранее заданному расписанию в течение дня по звонку человек должен подуть в трубочку. Такая мера разработана для водителей, которые были пойманы за вождение в нетрезвом состоянии.
Есть и системы голосового контроля футбольных фанатов, отлученных за хулиганство от посещений матчей на неопределенный срок.
