Бушуют за окном неверные ветра.
На голой ветке старенького клёна
Заметен бугорок, как изумруд зелёный,
Так всё-таки весна? И с самого утра
Синицы будят песней обновленья:
Свистят и тенькают, звенят наперебой…
Мгновенья вечности и вечности мгновенье,-
Ещё одна весна… с тобой…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А мені хотілося туди... - Лілія Мандзюк Вірш написаний після розмови з хворою людиною, і поданий як її роздуми. У ньому передано думки, бажання, цінності тієї людини. Людини, яка розуміла, що завтра може не настати. А що далі?
